Врадіївська районна рада
Врадіївський район, Миколаївська область

Історія району

Основні дані

Країна: Україна

Область/АРК: Миколаївська область

Код КОАТУУ: 4822300000

Утворений: 1967

Населення: 17 900

Площа: 811 км²

Густота: 26,1 осіб/км²

Тел. код: +380-5135

Поштові індекси: 56300-56341

Населені пункти та ради

Районний центр: Врадіївка

Вра́діївський райо́н розташований в північній частині Миколаївської області. Район межує на заході та півдні з Одеською областю, на півночі – з Кривоозерським районом, на сході – з Доманівським районом.

Загальна площа району – 81103 га. В даний час налічується 37 населених пунктів, 11 сільських, 1 селищна рада. Адміністративним центром району є селище міського типу – Врадіївка. Зв'язок з містом Миколаєвом здійснюється по залізничній та автомобільній дорогах. Відстань до обласного центру – 169 км.

Терени сучасної Врадіївки заселялися з другіої половини XVIII ст. В тутешні степи від поміщицького гніту втікали селяни з багатьох українських губерній російської імперії. Після звільнення земель з-під влади Османської імерії 17871791 рр., в межиріччі Південного Бугу та Дністра почалося швидке освоєння цих земель. За підтримки дворянина , відставного вахмістра Врадія біля витоків річки Бакшала протягом кількох років , оселилось 60 родин . За селом закріпилася назва Врадіївка (пізніше Велика Врадіївка). В1802 році за 18 км від неї Врадій отримав спадщину у володіння 500 десятин землі та заснував село Малу Врадіївку. Населення Великої Враіївки швидко зростало за рахунок селян, котрі втікали з Правобережної та Лівобережної України, з центральних губерній Російської імперії, а також переселенців з Молдавії1806року в село нараховувало 118 дворів з населенням 446 осіб .

Велика Врадіївка входила до Балтського повіту Подільської губернії. Попри родючі землі , тривалий час населення займалося переважно скотарством, зокрема вівчарством.

В 1820 році в селі, яке на той час було волосним центром Ананьївського повіту Херсонської губернії, мешкало 1428 осіб .

З 1840 році Велика Врадіївка увійшла до числа військових поселень. Під наглядом вахмістрів селяни працювали на полях, займались ремеслами — теслярськебондарнековальське, та шиттям.

Після ліквідації в 1857 році військових поселень мешканці Великої Врадіївки знову були зараховані до державних селян. За даними на 1859 рік у сільському південному поселенні Велика Врадіївка мешкало 3016 осіб (1509 чоловіків та 1507 жінок), налічувалось 472 дворових господарства, існувала православна церква[2].

Відповідно до закону від 24 листопада 1866 року, про поземельний устрій державних селян за врадіївчанами збереглись усі землі, котрі перебували у їхній власності, за це селяни мали вносити в казну щорічну плату — так звану державну оброчну данину. На основі закону від 12 червня 1886 року земля перейшла у повну власність селян , однак за це селяни мусили протягом 44 років виплачувати викуп. Станом на 1886 рік у колишньому державному селі мешкало 3553 особи, налічувався 721 двір, існували православна церква, лікарня, школа, 4 лавки, раз на місяць відбувались базари 

Скасування кріпацтва прискорило розвиток капіталістичних відносин в сільському господарстві. Подальшому економічному розвитку сприяло будівництво в другій половині XIX ст. залізничної лінії БалтаЄлисаветград , котра пролягла поблизу села . Виникла станція Врадіївка.

На початок XX століття у Великій Врадіївці мешкало 6957 осіб.

Перша земельна школа на 45 місць відкрилася в 1886 році. З часом почало діяти міністерське двокласне училище. Діяла церковно-приходська однокласна школа. В цих навчальних закладах в 1897 році навчалось 140 дітей. В 1890 році теслярські та ковальські вироби виставлялись на сільськогосподарській виставці вХерсоні.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 7101 особи (3576 чоловічої статі та 3525 — жіночої), з яких 6399 — православної віри[4].

1911 року у Великій Врадіївці відкрилась метрологічна станція.

На початку червня 1919 року була проголошена Врадіївська Хліборобська республіка, одна з селянських республік на півдні України. Повстання було організоване сином кривоозерського поміщика Люстгартена. Його підтримали селяни, невдоволені політикою «воєнного комунізму». Повстанці заволоділи містечками Криве Озеро та Врадіївка, де проголосили про створення «Хліборобської республіки». Територія республіки простягалася вздовж залізниці та долини річки Кодима від Любашівки на схід до Голти та Богополя (тепер — частини міста Первомайська). Головнокомандуючим військових загонів «республіки» став колишній штабс-капітан К. Колос, а комендантом Врадіївки — Люстгартен. Керівництво Врадіївської Хліборобської республіки оголосило про співробітництво з Директорією УНР та спільну боротьбу проти більшовиків та денікінців. Хліборобська республіка проіснувала 2 місяці, до липня 1919 року, коли її територія була захоплена більшовицькими військами[5]. Боротьба з більшовиками продовжилася і тривала підпільно. 19 січня 1922 р. на околицях Врадіївки дав останній бій окупантам , при спробі вирватися з оточення, повстанський отаман Лихо-Бондарук (Отаман Лихо)[6] і героїчно загинув

1923 року у зв'язку з адміністративною реформою Велика Врадіївка стала районним центром. У повоєнні роки у Великій Врадіївці з'явились нові хати, покриті бляхою та черепицею, на центральній вулиці проклали тротуари. 1937року розпочала роботу місцева електростанція та радіовузол. Покращилось медичне обслуговування населення , працювала амбулаторія. 1938 року відкрились фізіотерапевтичний та зубопротезний кабінети, лабораторія, молочна кухня. В 1940–1941 навчальному році в селі діяла середня та семирічна школа, в якій викладали 62 вчителя, котрі навчали більше 1000 учнів. В 1936 році почала функціонувати вечірня середня школа для працюючої молоді.

1941 рік ввійшов в історію як рік початку Німецько-радянської війни. У перші ж дні понад 700 жителів Врадіївки взяли участь у боротьбі проти нових окупантів у лавах Червоної армії6 серпня 1941 року німецькі й румунські війська захопили Велику Врадіївку. За декілька днів були захоплені всі села району.

29 березня 1944 року частини 5-го гвардійського кавалерійського корпусу (командир генерал-лейтенант О. Г. Селіванов2-го Українського фронту відвоював Велику Врадіївку у німців. В боях за село загинули 132 солдати Червоної армії.